Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя…

Чимало звичаїв, пов’язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку. Сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту.

З Благовіщенням пов’язаний ще один обряд, котрий у народі називали «Вдовиним плугом». Ця високогуманна форма засвідчує про добродійство народної моралі і шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли оброблятиме ниви вдовам і сиротам. Адже здавна на Україні існував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну і важливу роботу за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати. Вважалося аморальним, якщо хтось з односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.

Прислів’я, пов’язані з цим святом, стверджують:

«На Благовіщення весна зиму остаточно переборола» чи «Благослов зиму руйнує», а тому уважно стежили за погодою.

Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.

Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.

Гарна погода — гарний врожай.

Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.

Благовіщення без ластівок — холодна весна.

На Благовіщення півень на порозі нап’ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.

За матеріалами Інтерет-видань

cikavo.ucoz.ua

може повертатися на 360 градусів

Компанія в Бразилії (Suite Vollard) побудувала будинок, в якому кожен поверх може обертатися на 360 градусів. Кожен поверх має 11 квартир, і кожна квартира може обертатися індивідуально в будь-якому напрямку. Один поворот займає менше години, а власник квартири може встановити швидкість обертання квартири через панель управління. Фасади виготовлені з трьох різних видів скла, які надають відмінний ефект при обертанні під час заходу сонця. Вартість кожної квартири становить $ 300,000.00.

cikavo.ucoz.ua

Традиційно, у травні, зростає популярність дегустаційних турів у Закарпатті та зокрема у закарпатську сироварню.

Селиська сироварня продовжує тримати лідерство, та залишається одним з найпопулярніших гастрономічних об’єктів, не лише в Хустському районі, але й в Закарпатській області.

Сироварня є на сьогодні лідером по найнижчій в області ціні за дегустаці, яка становить всього 25 грн.

За словами керівника соціального проекту Петра Пригари, “сироварня виконує декілька важливих завдань. Так, вона дає можливість щомісяця понад півсотні жителів з прилеглих сіл мати гарантований збут молока, а це додає до сімейного бюджету декількасот гривень. Іншим завданням є формування культури споживання здорової та екологічно чистої їжі. У Нижньому Селищі наголос ставиться на якість, а не на кількість продукції.”

На своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук сироварня проводить опитування з метою визначення вподобань щодо найкращого сиру.

Також, за словами керівника сироварні, у 2012 році на базі сироварні буде створено декілька цікавих проектів. Яких саме – тримається в таємниці.

Найперше діти вирубують з льоду підставу з трьох великих брил. Ставлять найбільшу на низ, меншу — зверху, а найменшу найвище, так щоб до хреста вели неначе сходи. Діти все це поливають водою, щоб воно примерзло. Окремо хлопці вирізують з льоду хрест і обливають його буряковим квасом (необов’язково). Ставлять на самому верху і знову поливають від половини хреста водою. Він робиться знизу грубшим і примерзає до підстави. Дівчата ж за той час плетуть вінок зі смереки, вплітаючи у нього сухоцвіт, чебрик, червону калину. На самому вершечку хреста вішають рушник, широко розправляючи на боки його краї і прикріплюють до нього віночок.

Люди і церковні служителі приходять до святково прибраної христильниці. Священик читає молитви на освячення води, благословляє воду хрестом через його занурення у воду при співі тропаря. Після водосвяття священик благословляє людей освяченою водою. Люди набирають її у посуд і несуть до домівок, щоб за сніданком скуштувати свяченої водички.

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи “водичкою-йорданичкою”. Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками.

Після Йордану наступають кількатижневі м’ясниці та ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м’ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: “Великий піст усім притисне хвіст”.

Народні прикмети на 19 січня – Водохреща, або Йордан

• Якщо все небо буде похмурим, товсякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході – добре вродить жито,  на  півдні  -  просо,  на півночі – гречка.
• Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.
• На Богоявлення сніг іде – до урожаю, ясний день – до неврожаю.
• Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки – на молодь, а гуси – на літніх.
• Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
• Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
• Йде сніг – на врожай гречки: зранку – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – пізньої.
• Коли на Водохрещі випав повний місяць – бути великій воді.
• Якщо в цей день зоряна ніч – вродять горіхи і ягоди.
• Йде лапатий сніг – на врожай.
• Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.
• На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.
• Коли на Водохреща риба табунами ходить – на рої добре.

Нагадаємо, раніше дослідники повідомляли про те, що наша планета увійшла в так звану «Еру землетрусів». Протягом останніх років на Землі відбулося кілька дуже потужних поштовхів, які в кінцевому результаті стали причиною смерті тисячі людей.

До числа найбільш руйнівних був віднесений землетрус на Гаїті, що стався в січні 2010 року (приблизно 316 тис. загиблих), землетрус в Чилі в лютому того ж року (за офіційними даними 525 загиблих), в Новій Зеландії минулого року (приблизно 181 загиблий), а також один з найбільш руйнівних – в Японії в березні 2011-го року (15 844 загиблих).

Всі ці землетруси виявилися дуже сильними. Наприклад, магнітуда землетрусу на Гаїті досягла позначки 7 балів, в Новій Зеландії 6,3, в Чилі майже 9, а в Японії 9. Відрізняються вони тільки різницею людських жертв та матеріальними втратами, в тому числі і великими природними збитками.

В зв’язку з усім цим вчені припустили, що наша планета вступила в активну фазу сейсмічного циклу. Іншими словами, кількість потужних землетрусів буде збільшуватися з кожним роком. В підсумку це може призвести до кінця світу.

Дослідники університету Каліфорнії в Сан-Дієго прийняли рішення перевірити цю поширену гіпотезу і з’ясувати, скільки і яких саме землетрусів слід чекати людству.

Щодо 2012 року, то зараз з впевненістю можна говорити про те, що потужні землетруси будуть мати місце і тепер.

cikave.org.ua

Цікаво.com

От і наступають свята. Чекати залишилося недовго. Скоро одне із найбільших свят християн – Різдво Христове. Католицьке Різдво вже відсвяткували, а от люди, які живуть за сучасним Григоріанським календарем святкують це свято 7 січня. Святкує Різдво Христове цього дня і Україна.

Дві тисячі років тому перед новонародженою Дитиною з німим здивуванням схилилися юна Марія, сивоволосий Йосип і бідні пастухи. Вони побачили в Ньому світло Любові, схованої раніш від людей. Світло Любові опромінило початок нової ери.

Свято Різдва – найкрасивіше зимове свято. Православною Церквою воно відзначається 7 січня за новим стилем. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славословлять Бога, як ангельський глас, наповнюють торжеством Всесвіт. Небо і земля славлять Різдво Христове. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця сповнюються доброю волею.

Яка ж історія цього свята?

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті. На небі засяяла Вифлеємська зірка, орієнтуючись на неї, до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли три мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і смирно. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день Зародження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.

Але сьогодні мова про інше. Торкнемося теми різдвяних традицій. Що ж не говоріть, а традиції – це завжди класно. Вони тягнуться ще від наших предків.

Тож, які особливості святкування Різдва?

Різдво – одне з найголовніших свят у році. В народі кажуть, що “на Різдво і сонце грає”. Також з Різдвом пов’язують багато прикмет. Наприклад: якщо іній на деревах у перші три дні Різдва – це до врожаю хліба; якщо сніги глибокі – будуть гарні трави та хліб; якщо в цей день тепло – весна буде холодною, вночі багато зірок – багато ягід буде.

Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою – у пам’ять про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикрашені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками співаючих ангелів, пастухів з маленькими баранчиками, розсічені свічами та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для Віфлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку.

Серед зелених голок тихо передзвонюються, закликаючи свято, срібні дзвіночки, що подібні до тих, які палестинські пастухи стад надягали своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки один одному, а для дітей вішають на гілки всілякі солодощі.

У старовину на Русі до Різдва підлогу в сільських хатах покривали свіжим сіном, а стіл – соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили частування. Усе це нагадувало, що Спаситель народився не в царських чертогах, а в овечому хліву, і був покладений у ясла на солому.

Починаючи з вечора, усюди ходили христослави (колядники) з “віфлеємською зіркою”. На палці закріплювалася велика зірказ золоченого паперу, прикрашалася ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою співаючі різдвяні гімни обходили навколишні будинки. Такі відвідування називалися колядуванням.

Щодо колядування: колядують в Україні в різних місцях не в один і той же день. Де колядують вже на Святий Вечір, де – в перший день Різдва, а де – ранком другого дня свят. Колядували звичайно діти, дорослі парубки та дівчата. Діти збиралися ватагами в залежності від віку. Малі хлоп’ята співали під вікнами у сусідів. Старші діти, яким вже виповнилося років по дванадцять, обходили майже ціле село. Вони підходили до хати, ставали під вікнами та гукали всі разом, щоб господарі благословили їх колядування. Коли дозвіл одержували, починали співати колядку, призначену особисто господарю або господині, довідавшись заздалегідь, як кого звуть. Після закінчення співу, господарі виносили дітям дещо з солодощів або ж по копійці.

Колядувати ходили окремо дорослі хлопці, окремо – дівчата. Хлопці ходять із “звіздою” та дзвоником. “Звізда” прикрашається кольоровим папером, стрічками, у середині “звізди” – образок “Народження Христа” та свічка. Ватага колядників складалася з п’яти осіб: берези, звіздоноші, дзвонаря, міхоноші та запасного хлопця, який мав допомагати міхоноші. Звичайно вони колядували у хаті перед образами, після чого хлопців добре наділяли, запрошували до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримувалися, вклонялися всім, хто був у господі, і поспішали до іншої хати.

Дівчата ходили колядувати ввечері, тому мали при собі ліхтар у формі місяця або зірки. Його прив’язували до великого ціпка та тримали високо над головою, щоб здалеку було видно дівочу ватагу. Дівчата звичайно в хату не заходили, а співали на дворі під вікнами. Їх наділяли цукерками , горіхами, солодощами та грошима.

У Західній Україні колядували ще й чоловіки, що належали до церковного братства.

Цікаво колядували легіні – гуцульські парубки, ватага яких складалася аж із двадцяти осіб: “берези”, “виборця” – скарбника, “коня” – міхоноші, скрипника, трембітаря, кількох танцюристів. Всі інші, що не мали певної функції, супроводжували ватагу. Попереду йшли танцюристи з сокирами на плечах. До “братків” були прив’язані дзвоники, які дзвонили при кожному русі танцюристів, і їх було чути ще здалеку. Починалася колядка обходом навколо церкви та колядою в панотця, а потім вже підходили до кожної оселі. Якщо господарі хотіли прийняти колядників, вони виходили з хати з калачем у руках та пасмом льону. До них підходив “виборець” і підносив дерев’яного хреста, щоб його поцілували. Господиня перев’язувала пасмом льону хрест, господар кидав гроші до скриньки та давав калача, після чого запрошували гостей до хати, частували їх, а колядники звеселяли родину піснями, танцями, веселими розповідями. Та попереду було ще справжнє колядування, присвячене кожному, хто був у хаті: господареві, господині, синові, дочці і навіть усьому неживому, що знаходилося тут. Після цього один з танцюристів, підстрибуючи то на одній нозі, то на другій, підходив до кожного та отримував від нього гріш.Наприкінці, тричі вклонившись усім у хаті, приспівуючи та пританцьовуючи, ватага виходила з цієї хати та йшла до іншої.

Древнім різдвяним звичаєм було і ходіння з вертепом. По-слов’янськи вертеп представляв із себе невеликий короб, що зображує печеру, де, за переказом, народився Христос. Цей короб був мініатюрним ляльковим театром, у якому народні умільці грали цілі вистави на тему Різдва. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп. Його ставили під ялинку. Ляльок мистецьки виготовляли з паперу, вати, воску, наряджали в парчеві і шовкові каптани. Тут були і східні волхви, і ангели, що славословлять, але центром композиції неминуче були Марія з Йосипом, які схилилися над яслами з Божественною Дитиною. У західних і південних областях України і Росії такий вертеп нерідко встановлювали в церкві. Останнім часом традиція спорудження вертепу під ялинкою стала відроджуватися, ляльки для нього можна придбати навіть у магазині.

Колядувати ходили і ряженні – вони в ролях розігрували різдвяне оповідання, а крім того й інші християнські сюжети, що користуються незмінним успіхом у народі. До них зазвичай входили Коза, Ірод, Пастухи, Царі, Жиди і навіть Смерть. Смерть – це взагалі екстравагантний персонаж. Вночі як побачиш, то можна перестрах дістати. Всі мають маски і ніколи не впізнаєш, знайомі під ними, чи ні. А от із Жидами варто бути особливо акуратними, а то виманять у Вас всі гроші. Переходячи від хати до хати зі звісткою віфлеємських пастирів, ряжені прославляли пришестя у світ Спасителя, який показав єдиний шлях до справжнього щастя – через любов до своїх ближніх, отверз двері милосердя і співчуття.

Свято Різдва відзначається християнами насамперед справами добродійності. У цей день щедро роздавали милостиню. У кожнім будинку христославів чекали частування чи гроші. Не прийняти христославів вважалося великим гріхом. Люди заможні вважали своїм обов’язком надіслати милостиню жебракам, хворим, удовам і сиротам. Не забували навіть про тварин, адже, відповідно до переказу, у холодну ніч віл і осел зігрівали Богонемовля своїм подихом. У селах для птахів, що страждають від голоду і холоду, виставляли житній сніп. Для дітей улаштовувалися і зараз улаштовуються різдвяні ялинки, вистави, свята з роздачею подарунків.

Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Особливою традицією в надвечір’я Різдва є Свята Вечеря, до якої обов’зково входять 12 пісних страв.
Як правило, до святвечірнього столу в різних куточках України подають наступні страви:

Кутя – окраса столу. На Львівщині кутю готують густою, з пшениці, маку, родзинок, грецьких горіхів та засолоджують медом. На Харківщині готують кутю з рису, решта інгредієнтів – ті ж. На Закарпатті ще також готують рідку кутю: відвар з пшениці змішується з узваром, додається вода, в якій запарювався мак, мед, мелені горіхи та мелений мак.

Поряд з кутею на столі є плетенка – булка, сплетена косою, посипана маком. Їдять її по закінченню Різдвяних свят.

Запивають страви узваром – компотом із сушених фруктів.

Першою стравою на Львівщині є борщ з вушками, а на Вінниччині готують квасок – кисленький суп, коли готується змішуються грибовий відвар (самі гриби йдуть до вушок), відвар з кислої капусти та овочевий відвар, загущується суп пшоном, зажарюється морквою та цибулькою на олії. На Закарпатті першою стравою часто є грибова юшка з фасолькою.

Потім господиня подає голубці з начинкою з тертої картоплі, политі грибовою підливкою. На Хустщині голубці можуть наповнювати кукурудзяною кашею з грибами, поливають олією з часником.

Наступною стравою є вареники: з квашеною капустою, з картоплею + гриби, з маком (Вінничина) чи вишнями (на Харківщині). Дехто у кілька вареників (або ж в пампушки) заліплює по копійці. Хто знайде копійку – буде у наступному році багатим та щасливим.

Опісля всі смакують тушеною квашеною капустою, на Закарпатті її готують, перемішуючи з товченим горохом.

Також обов’язково на столі є риба – або смажена у клярі, або запечена з овочами.

Далі вже йдуть закуски. Перша – мариновані грибочки, наступна – маринований оселедець.

Салат всюди зустрічається подібний: на Львівщині та на Вінниччині – з великою білої фасолі, засмажений цибулькою та морквою, з товченим часником, а на Закарпатті фасолю поливають засмажкою з цибулі.

І наостанок, хто ще може їсти – смакує пампушки. Їх часто начиняють варенням з рожі, можуть також бути з вишнями чи з маком.

По кутках столу в багатьох українських сім’ях ставлять часник, посередині – обкладений сіном глиняний глечик з кутею, дідух, свячену сіль та свічку.

Вечеряти родина сідає, коли на небі сходить перша зірка. Вечеря починається з молитви, а першу ложку куті смакує господар дому.

Страви символізують 12 апостолів. В Україні є така традиція, що перед Святою вечерею всі родичі збираються разом. Бажано не запізнюватися до вечері (щоб потім цілий рік нікуди не спізнюватися – народна прикмета). Потім всі моляться і просять у Бога ласки і добра.

Перед тим як накрити на стіл під скатертину кладуть сіно, що символізує народження Ісуса. По краях стола головки часнику. Це символ захисту від нечистої сили. Посередині ставлять свічку як символ пам’яті і миру.

Першу страву, яку вживають люди за Святою вечерею є кутя. Потім вже їдять інші.

Ще неодмінно на вечері була така страва як капуста. Предки завжди казали, що її з’їсти потрібно обов’язково. Потім пусту миску вивертають, підносять догори і промовляють, щоб такі головки капусти росли наступного року.
Треба пам’ятати, що на Святій Вечері треба їсти ложками, бо у домі має бути мир і злагода і не має бути ніяких загострень стосунків – що символізує виделка.

Поївши, зі столу страви не забирають. Існує думка, що після вечері, коли всі заснуть, приходять мертві душі. Вони також хочуть повечеряти.

Зранку всі люди ідуть до церкви на Святкову Службу Божу. Протягом свят люди вітаються один до одного: “Христос народився – Славімо його”.

З Різдва до Водохреща продовжуються веселі зимові святки – святі дні. Вони наповнялися всілякими розвагами. У містах улаштовувалися бали і маскаради, відвідувалися театри. Кульмінацією святок була зустріч Старого Нового року (1 січня за ст. стилем, 14 січня – за новим).

ВЕСЕЛИХ ВСІМ СВЯТ!!!

Ялинка – неодмінний атрибут новорічних та різдвяних свят. Її обов’язково потрібно прикрасити. На це можна витратити чимало грошей.

Soo Kee

Ялинка сінгапурського ювеліра Сі Кі затьмарить будь-який подарунок, який Ви покладете під неї. Вартість унікального дерева понад мільйон доларів. Шестиметрове диво прикрашене понад 20 тисячами діамантів загальною вагою в понад 900 каратів. На срібний стовбур та гілочки дорогоцінної ялинки насадили майже 4 тисячі кришталевих голок. Красуню встановили у позаминулому році в одному із супермаркетів Сінгапура.

Capitol

Починаючи із 1964-го, із західної сторони вашингтонського Капітолію щороку встановлюють ялиночку. За оцінками еспертів, президентське деревце з різдвяними декораціями останніми роками обходиться американським платникам податків у понад 1 мільйон “зелених”. Минулоріч біля Капітолію всадили ідеально-пропорційну ялинку, якій було майже 120 років.

Takashimaya

А це просто марнотратство. 40-сантиметрове штучне деревце вартістю в 1,8 млн доларів. Ялиночку продавали минулоріч в одному із універмагів японської мережі Takashimaya в Китаї. Дерево серпантином вкрите трояндами, на які приліпили 400 діамантів, спеціально привезених із Південно-Африканської Республіки та Австралії. В якості бонуса – червоний ведмедик, на шию якого повішали діамантовий хрестик.

Ginza Tanaka

Кожного року перед Різдвом японський дизайнер Гінза Танака намагається вразити світ своїм творінням, і кожен раз йому це успішно вдається. 2012 рік японець пропонує відсвяткувати біля ялинки вартістю майже у 2 млн доларів. Деревце зроблене із чистого золота і важить 12 кілограмів. Ялинка, завдовжки майже у 2,5 метри, прикрашена 60 пластинами у формі сердець і тонкою фольгою, якою обмотали стовбур з ніг до голови. Для того, щоб створити золотий шедевр, 15 майстрів працювали протягом 4 місяців.

Emirates Palace

А тепер увага! Новорічна ялинка вартістю в 11 мільйонів доларів! 12-метрове диво встановили у минулому році в одному з кращих готелів світу Emirates Palace, що в Абу-Дабі. Еміратські багатії витратили на саме дерево лише 10 тисяч доларів. Усі інші гроші були витрачені на прикраси. З ніг до голови ялинка всипана сапфірами, діамантами, перлинами і смарагдами. Замість традиційних іграшок, на гілки повішали ювелірні вироби із золота, платини та срібла.

Експрес online

У ході досліджень учені визначили, що шрифт Verdana зручний для очних м’язів, оскільки в ньому немає зарубок.

При цьому фахівці підкреслюють, що всі монітори комп’ютерів, у тому числі і рідкокристалічні, які вважаються безпечними, насправді шкідливі для здоров’я очей.

Зі слів експертів, звичка мружитися перед екраном комп’ютера призводить до скорочення моргання, у зв’язку із чим порушується природний процес зволоження очей. Якщо неможливо позбутися відчуття сухості в очах, медики рекомендують користуватися препаратом “штучна сльоза”.

Як повідомляли раніше, дослідники з Каліфорнійського університету в США, Дублінського університету в Ірландії й Університету Вальпараїсо в Чилі  розробили автономний пристрій, здатний здійснювати миттєвий аналіз крові без додаткових компонентів.

Світ 24

10. Мальдівські острови (298 км²)

Кількість островів, що входять до цієї держави, становлять десяту частину з 2 тис. островів Тихого океану. Країна стала незалежною від Великобританії в 1965 році. Населення – 181 тис., офіційні мови – дівехі, англійська.

9. Сент-Кітс і Невіс (269 км²)

Ця карибська країна з населенням 41 тис. чоловік здобула незалежність у 1983 році. Експортує цукор, молюсків, електроніку, товари легкої промисловості. Державна мова – англійська.

8. Сейшельські острови (217 км²)

Найменша суверенна держава Африки. У 1976 році 69 тис. мешканців стали незалежними від Великобританії. Офіційними мовами є креольська, французька та англійська. Основа економіки держави – туризм.

7. Маршаллові острови (180 км²)

Маршаллові острови – це архіпелаг із коралових рифів та острівців. Населення – 52 тис., офіційна мова – англійська. Формально підпорядковуються Британській короні, незважаючи на здобуту в 1986 році незалежність. Статтями прибутку є копра, фосфати та риба. Важливим джерелом надходжень до бюджету став туризм.

6. Ліхтенштейн (160 км²)

Малесенька держава з населенням 29 тис. людей розташована в Альпах, між Швейцарією та Австрією.

На експорт ідуть продукти харчування, поштові марки, мікрочіпи, стоматологічні інструменти. Ліхтенштейн – розвинута індустріальна країна з потужним сектором фінансових послуг і високим рівнем життя.

За походженням населення складається переважно з австрійців, німців і швейцарців. 33% населення – іноземці. Державна мова – німецька, побутує кілька діалектів.

5. Сан-Марино (61 км²)

Держава розташована в центрі Італії, на схилі гори Титан. Населення – 28 тис. мешканців, офіційна мова – італійська.

Громадяни пишаються тим, що держава належить до найдревніших країн Європи. За свідченням стародавніх джерел, Сан-Марино заснована в 301 році каменярем Маринусом, який прийшов на цю землю, шукаючи порятунку від римського імператора Діоклетіана, відомого ненавистю до християн. Маринус заховався на горі Титан (701 м) і заснував там маленьку християнську громаду. Тодішня власниця землі, Фeлiциссімa, заповідала громаді цю землю. Територія спочатку називалась “Земля Святого Маринуса”, звідси й Сан-Марино.

Дивно, але саме бідність і незручне природне розташування дозволили цій державі зберегти фактичну незалежність. У Сан-Марино діє Конституція 17 ст. Країною управляє Рада шістдесяти.

Після Другої світової війни Сан-Марино опиналася серед найбідніших країн Європи. Проте зараз країну щороку відвідують три мільйони туристів, і це одна з голових статей прибутку держави. Експортують із Сан-Марино вино, кераміку, фарби, хімікати і будівельний камінь. Завдяки цьому мешканці Сан-Марино є одними з найбагатших у Європі.

4. Тувалу (26 км²)

Тувалу – держава з населенням 10,5 тис., що розташована в Океанії (Полінезія) на ланцюгу дев’яти коралових атолів у південно-західній частині Тихого океану. Можливо, за 50 років маленького острівця уже не буде, якщо в океані підніметься рівень води. Та навіть якщо рівень океану залишить незмінним, проблеми Тувалу серйозні: зростання численності нації та ерозія берегів.

3. Науру (21 км²)

Науру – найменша острівна держава у світі, що розташована в південно-західній частині Тихого океану в Полінезії на захід від Кірібаті, є також єдиною республікою у світі без власного капіталу. Кількість мешканців – 13 тис.

У 1970-х роках корінні мешканці були найбагатшими людьми на планеті. Джерелом доходу країни були фосфати. Тоді влада працевлаштувала 95% своїх громадян, забезпечила свій народ безкоштовною медициною та освітою. Хоча не всі мешканці це цінували – лише третина дітей ходили до середньої школи.

Та ніщо не триває вічно: запаси фосфатів вичерпались, і 90% території острова виявились непродуктивними. Всюди залишилися вироблені шахти.

Проте це не єдина проблема. Більшість громадян Науру потерпають від ожиріння. Повільний спосіб життя, багато алкоголю і жирної їжі – і 9 із 10 людей мають надлишкову вагу. Крім того, в Науру найвищий рівень захворюваності на діабет – понад 40% населення.

2. Монако (1,96 км²)

Монако є другою найменшою країною на Землі, проте найбільш густонаселеною (23 660 мешканців на 1 км²). Останні сім століть влада належала родині Грімальді з Генуї. Зараз Принц ділить законодавчу владу з Національною Радою.

У Монако співвідношення корінних мешканців до приїжджих – 1:5. У чому ж причина? Протягом тривалого часу в Монако не встановлювали податку на прибуток. Це спричинило масовий притік у державу заможних іноземців, багатих бізнесменів і власників великих корпорацій. Після довгих дебатів з Францією, вкрай невдоволеною переміщенням своїх підприємців разом з їхніми капіталами у сусідню державу, податок на прибуток таки запровадили. Але тільки для некорінних мешканців.

1. Ватикан (0,44 км²)

Можливо, Ватикан і маленька країна, зате дуже могутня. Це незалежна територія Святого Престолу Католицької Церкви, прихильниками якої є близько мільярда людей на планеті.

Найменша країна світу розміром з поле для гольфу розташована на території Рима і налічує 770 тис. мешканців. Мешканцями країни вважають тих, хто в ній працює.

Країна охороняється найменшою і найдавнішою армією у світі, Швейцарською гвардією (Swiss Guard). Її сформували швейцарські купці у 1506 році. Нині армія налічує 100 чоловік, усі вони неодружені католики, громадяни Швейцарії.

Офіційними мовами Ватикану є латинська та італійська. Економіка країни виняткова: це єдина неприбуткова економіка світу. Гроші Ватикан отримує від пожертв католиків усього світу, продажу поштових марок, книг і туризму. І ще одне: як духовний осередок Ватикан не збирає податків.

Інтернет-видання about.com

Як не дивно, українська пустеля зобовязана своєму існуванню людині – адже, якби не її діяльність, такого природного обєкту просто не було б. Пустеля зявилася в другій половині ХІХ століття, коли на цю територію почали завозити овець. Один лише барон Фальц-Фейн, творець заповідника Асканія-Нова, мав більше мільйона голів. Вівці випасалися в степу, і поїли всю рослинність, яка до того стримувала поширення пісків.

Вітрова ерозія дозволила піскам збільшитися в розмірах, і наразі їх площа становить понад 160 тис. га. Олешківські піски добре видно з космосу.

Щоб стримати поширення пустелі, в радянські часи було здійснено заходи по залісненню пустелі – в її околицях було висаджено понад 100 тис. га штучних лісів (переважно соснових), масиви яких є одними з найбільших у Європі.

Inspired

Рішення проблеми запропонував Ісаак Ньютон, який був за сумісництвом співробітником Британського Королівського монетного двору. Його ідея була дуже простою – прорізати в краях монети маленькі лінії, через які стесані краї були б відразу помітні. Ця частина на монетах оформляється таким чином до цього дня і носить назву гурт.

За даними Монетного двору США, у десяти центової монети їх 118, у четвертака – 119, а у монети в півдолара – 150 борозенок. Хоча монети вже виготовляють не з дорогоцінних металів, ці борозенки збереглися на них і сьогодні, адже завдяки ним люди з вадами зору розрізняють монети між собою.

Цікаво, що монети номіналом в один і п’ять центів ніколи не мали борозенок, бо їх ніколи не виготовляли з дорогоцінних металів.

Цікаві факти

1. Скільки золота було видобуто за весь час?

Підраховано, що за весь час видобутку золота, з надр вилучено близько 200 тисяч тонн. Якщо відлити з усього цього золота куб, то він буде більше восьмиповерхового будинку.

2. Золото в природі

В ядрі нашої планети міститься в 5 разів більше золота, ніж у всіх інших породах, доступних для розробки, разом узятих. Якби все золото ядра Землі вилилося на поверхню, то покрило би всю Землю шаром завтовшки до півметра. Цікаво, що кожному літрі води всіх річок, морів і океанів розчинено близько 0,02 міліграма золота.

3. Найбільші вироби з золота

У столиці Золотої Орди – Сарай-Бату – перебували статуї двох коней з чистого золота, виконаних у натуральну величину, відлиті за вказівкою хана Батия. Вони були символами багатства і могутності Золотої Орди і передавалися від хана до хана. Зараз їх місцезнаходження невідоме.

Найбільша статуя, коли-небудь виготовлена ​​із золота була створена за наказом ассірійської цариці Семіраміди. Це була статуя богині Реї, що сидить на троні в оточенні левів. Сумарна вага цієї колосальної статуї становила понад 250 тонн. Зараз її доля також невідома.

4. Найбільші сучасні запаси золота

Зараз, найбільше золота зберігатися в США – близько 8 тонн. Друге місце займає Німеччина. Найбільша кількість ювелірних прикрас із золота знаходиться в Індії, а найбільший особистий золотий запас – в однієї з королівських сімей на Сході.

5. Цікаві фізичні властивості золота

Золото надзвичайно ковке і тягуче. З тридцяти грамів золота можна виготовити нитку в десять разів тоншу людської волосини довжиною більше 85 кілометрів.

Мрія середньовічних алхіміків – навчитися перетворювати метал на золото – була реалізована в XX столітті. У ядерних реакторах можна синтезувати золото з деяких ізотопів свинцю. Правда, з економічної точки зору це досить безглуздо, адже на синтез декількох грамів золота йде енергії на кілька мільйонів доларів.

Відомо, що будь-який метал при нагріванні стає більш м’яким і в підсумку плавиться. Але золото має унікальну властивість: якщо нагріти золото надзвичайно швидко (на кілька мільярдів градусів у секунду), то воно стане неймовірно твердим і міцним. Правда це властивість неможливо ніяк використовувати, адже при охолодженні воно повертається в звичайний стан.

За матеріалами Інтернет-видань

Сольові поля, печери, озера чи тунелі – заради цього незабутнього видовища варто вирушити в подорож до Ірану, Аргентини, США або ж до українського Солотвина, радить туристичний портал Lonely Planet.

У серці південно-каліфорнійської пустелі Невада можна знайти фрагменти майже кожної геологічної ери. Національний парк Долина Смерті є одним із найнижчих місць західної півкулі, а також одним із найспекотніших на планеті. У центрі парку розташоване схоже на місячний пейзаж поле сольових кристалів. Називають його Чортове поле для гольфу (Devil’s Golf Course), однак ключки та м’ячики туди краще не брати – кристали дуже крихкі.

У січні 2006-го року групі чеських студентів-геологів поталанило відкрити найдовшу в світі систему соляних печер у світі. Ця дивовижа приховувалась всередині гори Намакдан на острові Кешм, Іран.

Дослідники не йняли віри очам: перед ним були сольові озера, мерехтливі сталактити, сталагміти й куполи з чистої солі. Причому, на відміну від вапнякових утворень, яким потрібні тисячі років, щоби вирости, прикраси сольових печер виникають за лічені тижні чи навіть дні після дощу. Відкритій печері студенти дали назву Печера трьох оголених чоловіків.

Сольові дюни Салінас Грандес знаходяться в Кордобі, Аргентина. Згідно з однією з теорії щодо їх походження, внаслідок тектонічного розлому на поверхню виштовхнулось морське дно. Понад пустелею постійно бушують урагани, коли ж настає повень, сольова поверхня перетворюється на досконале дзеркало. Відвідувачам радять не знімати темних окулярів із УФ-захистом.

Єдиний в світі соляний собор можна побачити в маленькому містечку Сапакіра, що в Колумбії. В тунелі, що був колись солевидобувною шахтою, розміщені 14 невеличких каплиць, кожна з яких присвячена моментам останньої подорожі Ісуса. Кожної неділі в соляному соборі збирається більше 3 тисяч прихожан.

Китайське озеро Цинхай знаходиться на Цинхай-Тибетському плато на висоті 3200 метрів понад рівнем моря. Площа його приблизно дорівнює 4000 квадратним метрам. На своєму шляху через Азію безліч перелітних птахів зупиняється саме тут. Найбільше скупчення пернатих спостерігається на Пташиному острові в сезон парування, з березня до червня.

Велике солоне озеро, що в американському штаті Юта, ще називають Мертвим морем Америки. Попри високий рівень вмісту солі в його воді, озеро слугує домівкою для мільйонів живих створінь, зокрема водоплавних птахів.

Найбільший в світі солончак Салар де Уюні знаходиться в Болівії та займає площу близько 12 тисяч квадратних кілометрів. У деяких його місцях товщина шару солі сягає 10 метрів. Тут туристи мають змогу не лише зробити приголомшливі фото, а й поспостерігати за процесом видобування солі, а, втомившись, перепочити в соляному готелі.

Тому, хто мріє про мандрівку на Місяць, мають сподобатися сольові гори та басейни в Трапані, Італія. Тут, в західній частині Сицилії, життя мешканців досі обертається навколо океану. Так само, як робили це попередні покоління, вони ловлять тунця, збирають корали та видобувають сіль.

За 90 кілометрів від Барселони, на пагорбі розташувалося мальовниче місто Кардона. Туристів приваблюють не лише його старовинні палаци, а й гори, що повністю складаються з солі.

Солотвине, що в Закарпатті, туристичний портал називає містечком “радянського вигляду”, а мандрівку туди – найбільш приголомшливою пригодою. До Солотвина їздять на спелеотерапію, яка є ефективним методом лікування, зокрема, такого захворювання як астма. Пацієнти спускаються на 300 метрів до соляної шахти, щоби подихати цілющим повітрям.

Фото з Flickr (EverJean, vtveen, Manuel Nieto, HawkeyePilot, Gregor Samsa, ciccioetneo, betseyand), picasaweb.google.com, junglekey.com, wired.com.

“Українська правда. Життя”