Село Поляна презентувало історію успіху громади. Саме тут, завдяки співпраці громади із владою та закордонними організаціями, вдалося від реконструювати чи не найголовніший об’єкт населеного пункту – дитсадок. У ньому замінили всі вікна та двері, а також реконструювали систему опалення. Завдяки Програмі Енергозбереження у дитсадку підтримується температура від 22 до 25 градусів тепла. У дитсадку стало тепліше, ніж у деяких полянських оселях. Із завершенням реконструкції – відвідувачів дошкільного закладу побільшало. Проте на досягнутому громада не зупиниться. У наступному році планують розпочати ремонт даху.

Співрозмовники: Любов  ПАВЛОВИЧ, координатор  Закарпатського  обласного ресурсного  центру  громад. Іван ДРОГОБЕЦЬКИЙ, Полянський  сільський  голова. Марія ПОПОВИЧ, завідувач дитсадка. Мар’яна  КОБУЛЕЙ, голова  батьківського  комітету. Юрій ПЕХНЬО, бригадир

Гігантська ікона на склі «Таємна вечеря» прикрасить стіни греко-католицького храму міста Мукачевого

Над нею понад 3 місяці працює 33-річний художник Юрій Варга. Висота вражаючого вітражу 5 метрів, ширина – 4. 12 апостолів та Ісус Христос за столом зображені вертикально, бо розміри стіни храму, де встановлять величезний вітраж, великі.

Спершу митець намалював ескіз на картоні. Потім розрізав його на шматки, за якими й виготовив скляні деталі вітражу. Маленьких шматочків скла на іконі десятки тисяч. Кожне художник відшліфував і обгорнув мідною плівкою. Потім деталі спаяв оловом.

Юрій Варга вітраж виконав у стилі Тіффані. Каже, це ювелірна робота. Такого величного вітражу в Україні немає. Усі кольори, одяг, жести й вирази обличчя святих художник погоджував із церквою.

Священик Василь Копин переконує: ікона на склі краща за намальовану. Під впливом сонячних променів лики святих ніби оживають. А ще вітраж закликатиме до церкви молодь, вірить святий отець. 3 апостоли на іконі зображені молодими, безбородими.

Ікона на склі «Таємна вечеря» складається із 9-ти частин. Тепер майстри їх з’єднують в одну й обшивають деревом. Диво-вітраж прикрасить одну зі стін храму вже до кінця січня.

Закарпатська область перша в Україні, де агентство інвестицій управління національними проектами розгортає свою роботу. Завдяки угоді про співпрацю, яку сьогодні підписали сторони,  в області буде реалізовано низку важливих проектів зокрема: будівництво сучасного пологового комплексу, який допоможе суттєво знизити смертність серед немовлят та матерів, проект енергія природи. Це – комплекс заходів по збереженню енергії та розвитку альтернативних джерел енергії, а також інші стратегічні проекти.

Співрозмовники:
Владислав  КАСЬКІВ, голова  державного  інвестиційного  проекту.
Олександр  ЛЕДИДА, голова Закарпатської ОДА

На селі досі такі проекти не реалізовувались. Каналізаційні очисні сопруди проектувались у Часлівцях ще за радянських часів, утім тоді будівництво так і не розпочалось. На першу чергу вже витратили 5 з половиною мільйонів гривень.

Співрозмовники:
Михайло ФЕДИНЕЦЬ, голова Ужгородської районної ради. Іван БАЛОГА, голова Закарпатської обласної ради. Василь РОМАНЕЦЬ, начальник управління ЖКГ Закарпатської ОДА

На координаційній раді, яку провів голова обласної ради  за участі районних  голів,  також обговорили питання формування місцевих бюджетів на наступний рік. Міністерством фінансів доведено до областей контрольні цифри для формування місцевих бюджетів на 2012 рік та  затверджено графік погодження цифр, основних показників дохідної та видаткової частин обласних бюджетів.

Коментар:
Іван БАЛОГА, голова Закарпатської обласної ради

Чиновники вкотре доводять: вони не лише опікуються справами у регіонах, але й займаються спортом. Це показала обласна спартакіада серед депутатів місцевого самоврядування, яка відбулася на хустському стадіоні «Карпати».

Співрозмовники: Антон ЯЦИНА – голова обласної ради ФСТ «Спартак», Василь БОКОТЕЙ - депутат Рахівської міської ради,Іван БАЛОГА – голова Закарпатської обласної ради.

Тридцять першого липня закінчується вступна кампанія 2011. Вищі навчальні заклади області цьогорічною кампанією задоволені. Кількість абітурієнтів, незважаючи на зменшення кількості випускників, не знизилася.

Співрозмовники: Микола ВЕГЕШ - ректор УжНУ, Оксана МЕЛЬНИК - відповідальний секретар вступної комісії

Міжнародний екологічний табір Ойкос відкрився на Рахівщині. Цього року майже півсотні юних та дорослих захисників природи зібралися разом, аби протягом місяця вивчати природу Карпат та фіксувати екологічні зміни, що відбулися за останній рік. Маршрут учасників Ойкоса уже традиційний: сходження на Говерлу, подорож до карстових печер і озера Синевир, сплав Тисою.

Про перші враження на місці дізнавались наші журналісти.

Співрозмовники: Світлана ДУЖУК – учасник експедиції (Рівне), Ольга РУЩАК – юний еколог, учасник експедиції (Ужгород), Олег ГЕРЕВИЧ – директор Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру

На Іршавщині знайшли ще один ексклюзив для туристів. Місцева громада взялася за створення туристичного маршруту “Водяні млини Боржавської долини”. На думку ініціаторів проекту нова атракція повинна втамувати голод туристів, які приїздять на Іршавщину за новими враженнями.

Про цікавинку в глибинці – у відеосюжеті Мирослава Небесника.

Співрозмовники: Денис СЕНИНЕЦЬ – господар млина, Олена СЕНИНЕЦЬ – мешканка с. Луково, Денис ДОБРА – голова ГО “Боржавські ініціативи”

Закарпатські вівчарі на полонині зустрічають сонце найпершими. До неба їм рукою дістати, у горах чисте повітря джерельна вода і спокій та поряд із цією романтикою важка праця. На полонині вівчарі працюють без вихідних, за будь-якої погоди. Півроку живуть за десятки кілометрів від своїх родин та цивілізації. В їх колибах немає зручностей, дні проводять у постійному русі або приготуванні з овечого молока справжніх полонинських делікатесів – сиру, вурди та бринзи і радо пригощають туристів які останнім часом дедалі частіше стають їхніми гостями.

Найближче до сонця на самих вершинах гір місяцями живуть вівчарі. На полонини вони вигнали отари ще в травні – повернуться додому з першими морозами.

Четверо вівчарів села Тюшка оселились біля гори Кук. Поряд із потічком влаштували дві колиби – це місце називають салаш. Одна колиба для себе, друга для гостей. Тут ніяких зручностей, хіба що теплі ватяні ковдри.

На полонині підйом о четвертій ранку, насамперед чоловіки доять кіз і овець. За годину у відрах збирається 40 літрів свіжого молока. З нього одразу ж готують сир і вурду, і лише після цього снідають. Доять отару і переробляють молоко тричі на день. Вони постійно в русі, щодня долають десятки кілометрів.

Біля кошари цілодобово палає вогнище, вночі вівчарі не сплять – разом із собаками відганяють вовків і диких кабанів.

Втім на долю вівчарі не скаржаться – нелегка професія часто передається у спадок. На полонині мужні чоловіки працюють цілодобово, без лікарняних, вихідних і за будь-якої погоди.

Після дощу в горах густий туман, під час грози перехрещуються блискавки а в спеку дошкуляє пекуче сонце. Небезпека чекає вівчарів на кожному кроці та вони признаються – літувати на полонині їм краще ніж зимувати в селі.

Частими гостями вівчарів стали туристи. Їх радо приймають, частують полонинськими делікатесами і навіть дозволяють заганяти овець до кошари. Це неабияк тішить туристів і дарує незабутні враження.

За випасання однієї вівці селяни платять 160 гривень за сезон. Та закарпатці запевняють – вівчарство заняття для душі а не для гаманця. Бо лише на полонині найчистіше повітря, незабутні дивовижні краєвиди і неймовірна мелодія дзвіночків.

Світлана Ковбиця, Вадим Шишканич
Факти, ICTV