17 листопада 2018

Сучасники про боротьбу за незалежність Карпатської України

вівторок, 19 квітня 2011

«Побідила Правда, побідили українці! Карпатська Україна вільна, а скоро остаточно побідить цілий Український Нарід на всіх просторах української землі, бо обрії вже горять…».

Іван Ірлявський, поет, учасник подій,
закатований фашистами у Бабиному Яру

«Боротися — ось єдиний можливий клич! Бути борцями, а не купцями й урядничими мертвими душами, Відкликатися до героїчних струн душі нашого народу, а не тільки до його шлунка! Ясним поглядом уміти оцінити кожного нашого ближчого й дальшого сусіда, теперішнього або майбутнього союзника чи противника і на ніщо в житті не замикати очей! Сильних людей нам треба! Людей, що вірять у власні сили і сили народу та розгортають ті сили ясним ставленням мети боротьби. Що з чужими ставлять себе нарівні або вище і не дають нікому баламутити себе пустими обіцянками».

Тижневик «Наступ» (друкований орган
«Карпатської Січі), листопад 1938 р.

«…Дивимося на нинішню важну хвилину не тільки з погляду нових конституційних параграфів, а з погляду століть, з історичного становища. Відчуймо всю переломовість хвилини! Подумаймо, як дивилися б на наші дні наші прадіди і як дивитися будуть на них наші нащадки… Тож творім, і творім якнайбільше самі, бо коли будуть творити за нас другі, не наберемося скоро володарського духа, якого нам треба. А на сторожі наших нових прав поставмо свідомість нашого основного історичного права: бути справжніми панами нашої землі!»

Тижневик «Наступ» (друкований орган
«Карпатської Січі), листопад 1938 р

«Мусимо чесно сказати, що в обличчі останніх подій маємо більшу пошану до українців, ніж до чехів і словаків. Які б там не були і хто б там не були оті «січовики», а все-таки ті люди не скавуліли, не склали зброї, а билися в найтяжчих політичних і стратегічних умовах»

«Меркиріюш Польські», №15, 1939

«Січовики чинили опір як озброєним польським бандам, які методично тероризували населення прикордонних сіл, так і мадярським гонведам, які прямували на Хуст. У боях з ворожими напасниками полягло тоді п”ять тисяч синів Срібної Землі та кілька сот побратимів-галичан…

Іван Стебельський,
учасник боротьби за Карпатську Україну

«…П”ять місяців державного життя Карпатської України пробігли в нерівних та неспокійних умовинах. Від самого початку його і до кінця «Карпатська Січ» була на першому плані всіх його здвигів. Диверсійні акції Польщі та Мадярщини, наслідком яких залишалися висаджені мости, здемольовані пошти та інші прилюдні будинки, зустріли в особі січовиків небезпечного противника. Січовики, хоча і беззбройні, несли сторожеву службу в прикордонній полосі, не раз брали в полон озброєних чужинецьких терористів. У сторожевих цілях створені січові гарнізони в Торуні та Ставному озброїлися самі відобраною від поляків різною зброєю…»

Олег Кандиба-Ольжич

«Вибори були і наріжним каменем у психології закарпатського населення. Вони укріпили в нім почуття самовпевненості, власної сили і права, якого наш народ був позбавлений довгими віками…»

Вікентій Шандор, представник уряду
Карпатської України у Празі (про вибори до Сойму)

«Сьогодні Велике Свято!
Сьогодні український народ під зеленими Карпатами скидає тисячолітнє ярмо, яке наклали на нього гнобителі. Пориває пута і виходить на широкий шлях, де гріє ясне Сонце Золотої Волі. Сьогодні він одержує мандат управляти собою, стає легальною у родині Держави, сідає до стола вільних народів. Нинішня неділя — це день повноліття. Нинішнім днем виступає цей відламок великої нації, як дорослий, як зрілий до того, щоб сам рішав про свою долю, про моє майбутнє… Карпатська Україна — це ж найкраща дочка великої Матері… Її сестри, що стогнуть у неволі, заковані у ржаві кайдани, замуровані у вежі, розп”яті на роздоріжжю, на кривавих хрестах… Ждуть на своє велике Воскресіння, ждуть на свого Лицаря, щоб їх звільнив. Карпатська Україна — найкраща перлина українських земель, сьогодні одягнена в святочне, прикрашена квітами, бо вона дочекалася свого великого дня. Вона вільна і свою волю, обмиту кров”ю батьків, дорого цінить. Вона сьогодні присягає на святі кістки своїх предків, які спочивають у цих зелених горах, присягає на могили батьків, що свою волю оборонить перед кожним… Холодний   вітрик   падає    рідними,    сонячно-блакитними    барвами…    Хатки
прикрашені руїнниками… Дівчата у вінках, у святочних киптариках… Сьогодні дзвони гудуть: Воля… Воля… Воля! У Карпатській Україні сьогодні велике свято…»

Василь Гренджа-Донський «Нова Свобода»,
12 лютого 1939 р. (про вибори до Сойму)

Коли угорське військо почало наступати і переступило кордон, зустріло тут сильний збройний відпір самих тільки українців. Селяни, робітники, учні, студенти із шкіл, училищ, інтернатів та майстерень масами вступали добровільно оборонити границі перед угорцями. Семінаристи, студенти торговельних шкіл біля Севлюша, Королева над Тисою та інде клали відпір, в рукопашних боях билися як леви. Приловлених наших оборонців угорські гонвейди не брали в полон, але нелюдським способом, по-варварськи їх мучили, відрізували носи, вуха, смішкувались над ними, по тім зв’язували їх докупи і вкидали в ріку Тису живими або їх розстрілювали… „Красне Поле” — це героїчна епопея закарпатсько-українського   народу,   особливо   молоді.   “Красне   Поле”   —   це найбільші подвиги збройного виступу оборонців. Про “Красне Поле” майбутні наші поети писатимуть свої найкращі епічні епопеї, балади, з пера прийдешніх прозаїків народяться найкращі романи… “Красне Поле” — це героїчна оборона горстки богатирів супроти величезної переваги… Могил героїв “Красного Поля” в Копані, в Хусті та інде замало, але принаймні п’ятдесяткрат стільки помандрували вони на дно Тиси… Але і над тими могилами лицарів “Красного Поля” піднесеться колись величезний пам’ятник з граніту та бронзи, бо “Красне Поле” і його герої вповні того заслужать.

Василь ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ
«Щастя і горе Карпатської України»

«Тоді, коли вісім мільйонів чехів віддало себе панування німецької держави без найменшого спротиву, тисячі українців збройно виступили проти мадярської кількатисячної армії»

часопис «Жіноча воля», Львів, 1939

«…під Хустом відбулася велика битва, в якій з обох сторін полягло багато соток вояків. Мимо всієї симпатії до мадярів не можемо не підкреслити, що український народ… хоробро боровся».

часопис «Нова зоря», Львів, 1939

«Характерен шум, который подняла англо-французская и северо-американская пресса по поводу Советской Украины. Деятели этой прессы до хрипоты кричали, что немцы идут на Советскую Украину, что они имеют теперь в руках так называемую Карпатскую Украину, насчитывающую около 700 тысяч населения, что немцы не далее, как весной этого года присоединят Советскую Украину, имеющую более 30 миллионов населення, к так называемой Карпатской Украине. Похоже на то, что этот подозрительный шум имел своей целью поднять ярость Советского Союза против Германии, отравить атмосферу и спровоцировать конфликт с Германией без видимых на то оснований…

Із доповіді Йосипа Сталіна на XVIII з”їзді ВКП(б) .
10 березня 1939 р.

На головну  Мапа   e-mail: admin@zakarpat-rada.gov.ua Вгору