ОБЛАСНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ – державний провідний культурно-освітній, організаційно-методичний, творчий, дослідницький заклад, який вивчає, аналізує та визначає процеси соціокультурного розвитку регіону, координує діяльність закладів культури клубного типу області, забезпечує умови для розвитку народної творчості та аматорського мистецтва, сприяє збереженню української культури та культур етносів і національних меншин Закарпаття, відродженню осередків традиційних ремесел, займається впровадженням інноваційних технологій та методик культурно-дозвіллєвої діяльності, а також підвищенням теоретичного та практичного фахового рівня працівників культури.
Етапи становлення
- листопад 1945 року – початок діяльності Закарпатського обласного будинку народної творчості;
- квітень 1980 року – реорганізація (Закарпатський обласний науково-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи);
- січень 1992 року – реорганізація (Будинок народної творчості Закарпаття);
- червень1997 року – реорганізація (Закарпатський обласний центр народної творчості);
- лютий 2008 року – Обласний організаційно-методичний центр культури.
Основні функції і завдання
- соціокультурна і просвітницька діяльність з метою активізації громадськості і залучення широких верств населення для вирішення державної політики в галузі культури, духовного зростання і гуманізації українського суспільства, утвердження загальнолюдських цінностей;
- налагодження систематичного інформаційного моніторингу щодо розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності в області, так і в межах окремих регіонів, накопичення банку фундаментальних і оперативних інформаційно-технічних відомостей;
- реалізація ідей створення державного кадастру культурного надбання: накопичення інформації та матеріалів про культурні феномени, явища у сфері культурно-дозвіллєвої і просвітницької діяльності;
- дослідження соціокультурної діяльності, вивчення громадської думки щодо проблем культурної політики.
Принципи діяльності
- партнерство з різними громадськими об’єднаннями, творчими спілками, товариствами національних меншин;
- творче використання функціональних засобів і методів виховних і розважальних інституцій;
- використання у роботі досягнень педагогіки, психології, соціології, естетики, мистецтвознавства;
- зв’язок традицій із новаторством у культурно-освітній діяльності, послідовність і систематичність;
- диференційний підхід до різних категорій населення;
- підтримка культурних зв’язків із українцями за кордоном.
